День Державного Прапора України – державне свято України, присвячене одному з її державних символів – Прапору України. Відзначається щорічно 23 серпня.

На загальнодержавному рівні свято встановлено Указом Президента України Леоніда Кучми № 987/2004 «Про День Державного Прапора України» від 23.08.2004. Цей Указ було доповнено Указом Президента України Віктора Ющенка  № 602/2009  «Про внесення   змін  до Указу  Президента   України  від 

23 серпня 2004 року № 987», яким було засновано підняття Прапора України у День Державного Прапора України і під час інших державних свят та проведення загальнодержавних заходів. Поточну редакцію Указу опубліковано на сайті Верховної Ради України.

Історія свята

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.

У середині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Росії, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. Із часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах.

Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 року в Росії.

22 березня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон про Державний Прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 року синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а 1939 року – в Карпатській Україні.

Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно було оформлено як етнічнонаціональне на початку XX ст. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру – синій колір, стиглі пшеничні ниви як символ достатку – жовтий колір.

Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик і мовознавець зі Львова Б.Якимович. На його думку, слово "хохол" монгольського походження і складається з двох частин: «хох» – синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) – жовтий.

Під синьо-жовтими знаменами український народ утверджував віковічну мрію про свободу, державність та соборність. Саме цей стяг 24 років тому було внесено  до  сесійної  зали  Верховної  Ради,  що  символізувало  початок  нової сторінки  у  нашій  історії  –  утвердження  новітньої   української   державності.

24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта  про  незалежність  України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.

Державний Прапор України є уособленням національної єдності, честі та гідності. Усі громадяни повинні оберігати та шанувати Державний Прапор України як національну святиню, тому що це наш конституційний і громадянський обов'язок.